| Saturday, 25 October 2008 Year |
|---|
 09:49 | 
| | Нарізка пам*яті....нарізка пам*яті... |
| Слухаю Джан Ку. Як я давно їх не слухала. А може не так вже й давно. Вцілому коли зустрічалась з колишнім.
Скільки переживань, згадок, які були так давно, а може і нещодавно...Вцілому, коли...рік тому...
Стільки спогадів...якби ви тільки знали, вони так поглинають. Здається от я як тоді іду біля його дому з кульками і Міккі Маусом, валяємось у нього на ліжку, починаємо дивитись якийсь фільм і так все-одно не додивлюємось..."Нарізка пам*яті...нарізка пам*яті..." (Л. Дереш "Намір")
Але...але...при своїх згадках я не відчуваю найголовнішого, того, що я відчувала, коли була з ним...так просто....і так добре....я його не кохаю!!! Нарешті я зрозуміла, що я звільнилась...Та я, впринципі не відчувала до нього цього вже давно....але зараз....зараз я остаточно зрозуміла....
А може вже час йому щось написати...може...
| | |
| Friday, 24 October 2008 Year |
|---|
| 16:39 |
| | Ничего нет прекраснее смерти... |
| ну ось знову я з ним не побачусь...
чому так доля склалась, що ми живемов різних містах? ці кілометри так заважають...так складно...
Я чомусь себе в цій ситуації відчуваю винною, він картає себе за те, що він в чомусь винний. Каже, що боїться мене втратити, часом доходить до його думка, що я варта кращого. Ну чому він так думає? Чому?
Не можу...так боляче, так якось жорстоко поступила з нами доля....а що далі то буде? що робити?
Не побачу його блакитні оченята, не відчую його смак, запах.
Але я чекатиму...Бо тут нічого не поробиш...А може просто опускають в мене руки? Може я слабка? Чисто пливу за течією...А ЩО ТУТ РОБИТИ?? Мозок не працює...відчуваю себе слабкою, сірою мишкою...
Чи дотягну до весни?
"Значит вера в душу и человека, значит сопротивлятся преградам.
Значит ждать. Значит весна. Значит чувства..."
(писав мій друг)
А ще якась параноїдальна думка провини...
А ще хаос....хаос...поглинання мого космосу, руйнування всього правильного, всього впорядкованого...
А то реально, що життя чорно-біле як зебра...Ось навіть сьогодні знаю, що було багато плюсів, а от вечір весь просто зруйнований, просто знищений...
Пи.си."Ничего нет прекраснне смерти..." (с)С. Калугин "Радость моя"
| | | | 14:22 |
| | Нарешті |
| Купила собі навушники для піаніно. Я нікому не заважатиму і мені ніхто не заважатиме. Тепер буде чим зайнятись, коли по ночам в мене безсоння.
Можливо нарешті закінчу те, що не дописала і довчу Місячну сонату Бетховена.
Ехть...оце ще треба до конференції наукової готуватись.
Чому всі шукають легких шляхів? Чому всі обирають те, що всім вже відомо? Це ж не цікаво!
Так, можливо, я часом буваю занадто розумником, або краще сказати "батаном". Але я це роблю з-за цікавості, а не з-за гарною оцінки. Так, якщо мені дісно це цікаво - я вчитиму, а якщо то, вибачте за матюк, повна ху*та, то нібуду я ніфіга вчити, а зубрити тим паче.
Скоро 75 річчя від ня Голодомору 1932-33 рр. і 300ліття Полтавської битви.
Вибачне за непослідовність, але не можу часом зволодіти зі своїми думками, все воно мені переплутується...і суцільного тексту не виходить, це треба працювати над ним, але мені ЛІНЬ...угу...
| | |
| Monday, 20 October 2008 Year |
|---|
| 18:54 |
| | Відчай... |
| Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
Т. Г. Шевченко
Знапастили!
Серце крається від того, що робиться на Україні.
Просто немає слів. Боляче дивитись на те, що є, точніше, чого немає. такі вже сльози злості....
| | |
| Thursday, 02 October 2008 Year |
|---|
| 19:22 |
| | Вишиванка |
| Хі...сьогодні вдягнула вишиванку в універ...
Так добре іти собі, коли на тебе всі погляди. Не через те, що в тебе пропірсінговане обличчя чи там татуаш чи коротюсінька спідниця, а через те, що н тобі чудова вишиванка.
В ментро почула таку розмову 2х лопців:
- Сматрі (тут різкий перехід на українську мову) дівчина у вишиванці
- Дее?О_о
- та оно
- та де?
- та сліпий ти. Але то так класно.
Хоча часом задумуєшся, ну що тут такого дивного, що я в національному вбранні? Нібито і те, що не дивно, але дивляться немов я була б вдягнена у народний костюм племені тумби-юмби.
В кожного своя реакція, і часом це так прикольно спостерігати=)
Дехт одивиться зтаким здивуванням, декого цікавить техніка саого вишивання (розглядають узори), інший подивиться (це переважно фіфські дівчата) як на "негламурну цьоцю"...і таке інше
Пи.си. Вишиванку мама вишивала)))
| | |
| Tuesday, 30 September 2008 Year |
|---|
| 18:12 |
| | це просото крах |
| Відчуваю себе малою дитиною, в якої позабирали всі цукерки і улюблені іграшки і сказали, що не віддадуть. Тільки от плакати не можна...
Ми знову з ним не зустрінемось. Знову якісь перешкоди. Часом, навіть, здається, що то всі зговорились, щоб ми не бачились.
Чому одні перешкоди, от скажіть будь ласка? Ну що то за мука - кохання на відстанні?
Я довіряю йому повністю, як і він мені. Але часом в голову такі жахливі думки закрадаються. Ну що мені робити? Як себе заспокоїти?
| | |
| Saturday, 27 September 2008 Year |
|---|
| 09:53 |
| | Компастування мозку... |
| Як швидо ламаються плани. І от тепер доводиться 2 дні батаніти, гризти граніт науки. А на вулиці така погода чудова.
Ну нічого, зате буде від цього корит=сть - повчусь, нормально підготуюсь до семінару. Можей сьогодні навіть довчу Бетховена сонату №14 (всім більш відому як Місячна соната)
А я от, незнаю чому, але мені на багато цікавіше і приємніше спілкуватись з хлопцями. Просто як друзі з ними спілкуватись. Немає якогось навіть прихованого хизування чимось, немає якоїсь мозкової гри "наввипередки"...
| | |
| Friday, 26 September 2008 Year |
|---|
| 13:12 |
| | Жертва Осені |
| Такий невеличкий відступ від самої теми запису. Чому взагалі так назвала? Хм...сьогодні на сучасній українській мові була така собі контрольна робота, треба було транскрибувати речення і ще деякі завдання (ну то не про них). І мені потрапило дуже таке гране речення:
Осінь пливла на будинки, наче вишукувала, кого заплутати в свої золоті тенета і принести своїй жертві мінорний неспокій.
От саме Жертва. Я є жертвою цієї осені, заплутала вона мене, заворожила. Оцей осінній смуток - моя поезія і моя мелодія. Пальці по клавішам піаніно не натиснуть мажорний лад, бо ніби тоненькі ниточки ведуть від кожного в руки Осені. І вона, мов лялькар, править ними.
Обожнюю саме цю погоду. Осінь лагідну, Осінь не злу вітрами і дощем, а тихим шепотом вітру в жовтих листочках і лагідним нежарким промінням сонця...
| | |
| Thursday, 25 September 2008 Year |
|---|
| 11:41 |
| | Сонце Осені |
| Так дивно. Сиджу навпроти вікна. А звідти на мене дивиться Сонце біло-золотим оком, сліпить мене своїм сяйвом. Дивно бачити, відчувати його на собі після довгої відсутності. Якось ніби змінюється бачення світу, він не такий сірий, не такий буденний. Я от люблю саме таку осінь. Не сіру, а золоту.
Хтось любить літо, а я Осінь. Осінь тиху, осінь таку як в Чайковського, таку як в мені.
Я люблю осінь за її непекуче Сонце, за її смуток, за її золото.
На думку спадають рими....написані ще літомююю
Розчиняється в повітрі
Тиха прохолода,
І гуляє в давнім вітрі
Чиста насолода.
І бринить у пахощах
Мила серцю осінь,
У фруктових ласощах
Сади мліють в просинь.
Ще серпом колише літо,
Та закінчиться воно,
І земля дощем умита,
Сонце в хмарі спить давно.
Смуток, серцю вже знайомий,
Душу наповняє все,
Та любов усе заповнить,
І усмішка не помре.
Люблю осінь за зітхання,
За пожовклі пелюстки,
І за ранні вже смеркання,
І за спалені мости.
Сонце...
| | |
| Wednesday, 24 September 2008 Year |
|---|
| 07:09 |
| | Цифрове піаніно |
| Я так чекала його. Ммм...цяця...Yamaha cp33
Довелось попотіти над тим, щоб вмовити батьків купити його. Склавши такий собі договір, що частково віддам гроші. Ну нічого. Мені вже на все наплювати. Навіть з-за нього не жалію, що не побувала на готік-паті. Думаю, вона не остання в моєму житті.
От ходила музичну школу. Згадую себе тоді. Ото ж я лінтяйка була, але ще й паралельно батанічка, лузерне дівчисько. Так, як же час змінюєть і людина разом з ним. Взагалі тоді не було такого, щоб я сиділа за піаніно по 2-3 години, та що там говорити про години. Максимум я сиділа по 30 хвилин. Так і не закінчила. Проходила 5 років. останній рік пам'ятаю як перепалку з вчителями і прогули сольфеджіо. Пішла після того в ліцей з фізико-математичним нахилом. Довелось вибрати навчання. Та й, чесно кажучі, я була рада поглибелно вивчати математику, аніж тикати по клавішам того Моцарта.
Але пройшло три роки і от цього літа вирішила знову грати. Отак от одного ясного дня почала все згадувати. Все моє натхнення лізло з усіх можливих дір і треба було кудись його використовувати. Сиджу кожного дня по 3-4 години за піаніно. Я щаслива тим, що я вмію грати.
Отак от сиджу і граю всяке, що сподобається.
| | |
| |
Profile 
Private Message 
Guest book 
Photo albums 