| Friday, 22 February 2008 Year |
|---|
 20:02 | 
| | малюнок життя |
| Малюю зорями на небі
Ілюзія власного існування
Треба визнати:
Художник з мене ніякий...
То зорі закінчуються
То малюнок виходить непрапорційний
Може я пішла не тим шляхом
Вибрала не ту долю
А може, просто ще не зрозуміла
Що все в моїх руках
І що тільки від мене залежить
Буде на небі шедевр
Чи ще одна зіпсована сторінка
| | | | 11:57 |
| | Ранок... |
| Відкрила очі, а небо сіре... І про який гарний настрій можна говорити?
Хочу на вулицю, а мене не пускають... Кажуть що ще не вилікувалась... 
Мені шкода папуг, яких засовуть в клітку....
Здається і крила є, а літати не можна.
Щось до мене в гості навідалась депресія, треба її проганяти, але ж я гарна господиня і не можу вигнати гостя, не напоївши його навіть чаєм. Доведеться посидіти з нею, поспілкуватись, може вона щось хороше розповість. Впринципі, вона не найгірший співрозмовник... Якщо я вже з монітором говорю, то депресія - це не страшно!
Треба почати новий період життя, але як? І знов вертаюсь до бокалу... Напевне, я ще не готова вилити з нього воду...
"Прощание с чем бы то ни было может быть добрым, если ты созрел для него. Но чтобы созреть, нужно перестать бояться боли..."
Все життя - це нескінченність митей, коли нам потрібно робити свій вибір...
А я напевне, ще не готова цього зробити, тому що досі боюсь болі....
| | |
| Thursday, 21 February 2008 Year |
|---|
| 23:47 |
| | Думки розділені з ніччю |
| Дивно.... Знову тиша, знову ніч, знову самотність.
Ім*я цьому - життя.
Хочеться заблукати у лабіринті власних думок, але вони кудись тікають. Лишаться лише найстійкіші, нав*язливі, ті, що заважають спати вночі!
Навіщо це все? Хочеться просто спокою. Хочеться відчути подих ночі, а не її гіркий осад. Хочеться побачити, як сміються зорі, а вони лише ріжуть в кров думки, своїми гострими кутиками.
Місяць блукає поміж хмаринок.... А вони ж теж хочуть простого щастя.... Щоб вітер доторкнувся до них своїми лагідними пальціми, попестив і відпустив, просто відпустив. А він обніме їх в міцня кайдани і понесе з собою, не питаючи чи хочуть вони цього чи ні..... Хмаринкам обридне все це, і вони втечуть, втечуть шукати свободу, не розуміючи, що скоро з*явиться новий вітер, і в них буде нова неволя...
То не легше бути самотніми, запитаєте ви в них? Напевне ні, томущо хочеться щоб поруч був хтось.... Просто на жаль, всі вітри ще не розуміють що хмаринкам потрібна свобода, і якщо їх посадити в клітку, то вони рано чи пізно втечуть...
А люди не розуміють, що стиснувши долоню вітру не втримати...
За вікном ніч....
В сусідньому будинку світиться лише 1 віконечко... Може хтось зараз там теж самотній, може хтось там теж чогось не розуміє...
Лягаю спати, вбиваючи ще один день, прокинусь - з думками про воскресіння!!!
| | | | 23:02 |
| | |
| Наше щастя таке ж крихке як цей бокал....
Але знаєте, його не можливо наповнити вином, не виливши з нього воду. Мій бокал досі на половину повний....
Може варто почати пити з пляшки?
| | | | 20:06 |
| | Як допомогти подрузі? |
| Щойно від мене пішла подруга. Вона ще не мала інтимних стосунків з хлопцем, і це її дуже турбує. Не подумайте, вона не страшна, і не тупа, просто морально не готова.
Ми переглядали фотки на одному дуже цікавому сайті і зайшли в розділ НЮ. Ну, а там, досить гарно зроблене, художнє фото, в якому показане все чоловіче достоїнство(принаймні чоловіки так думають). Чесно, сміялась я довго. Томущо це просто треба було побачити: скривлений вираз обличчя, великі очі і вигук "Фу!!!". Чесно, словами то все не передати!!! А потім виникло купа запитань. А що то таке, а чого воно ховається? А ЯК ТАКЕ ВЕЛИКЕ МОЖЕ ВЛІЗТИ В ТАКУ МАЛЕНЬКУ ДІРОЧКУ??? (знаю, трохи некоректні слова, але передаю все, як було сказано). Тим більше, по-моєму часи Радянського союзу, коли розмови про секс були ТАБУ, давно минули. Я спробувала пояснити, врешті решт, звідти ще й дитина виходить, а вона значно більша за чоловічий прутень. Після невдалих спроб щось пояснити виникло ще одне логічне запитання: А ЧОГО ЛЮДИ ВІД ЦЬОГО НАСОЛОДУ ОТРИМУЮТЬ??? Це виявилось ще складнішим.
Одним словом, подруга пішла з словами про те, що тепер цілу ніч не спатиме. А думки в неї напевне щось на кшталт: І коли я до цього зізрію, або Чому я не така як всі!
Чесно, збоку звучить смішно, і настрій в мене теж сильно піднявся (особливо після того, як за вечерею я запропонувала їй огірки, а вона ледь зі столу не вискочила), але ніхто не знає що з цим робити?
Томущо мені чомусь слів не вистачає....
Я вже думала їй все на простих прикладах показати, на речах з побуту чи щось таке, бо картинки на неї подіяли погано, але...
Чесно кажучи взагалі не розумію, чому вона на цьому так зациклилась. В кожного свій час.І кожному своє. І мені здається, що вона просто ще не знайшла тієї людини, з якою б хотіла і могла це зробити. Адже людина - розуміюча, любляча, це на мою думку головне. І не важливо чи був в тієї людини і в тебе досвід чи ні. Просто ви повинні відчувати одне одного...
Шкода, що вона цього не розуміє.
| | | | 16:14 |
| | |
| [font=Comic Sans MS]
Знаєте, це напевне вже якась крайня точка, коли починаєш писати щоденник в неті....
Що це? Гра, фантазія, ілюзія того, що ми не такі самотні? Чи просто бажання, щоб хтось нас почув????
Дивно якось, сидиш, а перед тобою лише мерехтіння монітору, німе мерехтіння, літери, яки складаються в слова, а ті в свою чергу в речення, а далі що?
Така ж німа самотність. Монітор не відповість тобі... Це лише обман.
Втеча від реальності, коли ти ще не усвідомлюєш, що куди б не біг, а від себе не втечеш.
Звикли давати собі надію, щоб мотім дозволяти їй померти, а навіщо?
Життя - це ілюзія.
| | | | 14:49 |
| | Життя це гра |
| [center]
Не можна буди щасливим, володіючи чимось... Томущо воно всеодно рано-чи пізно зникне. Щастя живе в кожному з нас, варто лише його роздивитись.
То чому тоді, ми звикли привласнювати всіх і все? Чому ми не можем дати свободу і волю коханим, друзям? Чому нас постійно обмежуть у чомусь?
По-суті, ми всі власники. Ми всі прагнемо когось змінити, томущо впевнені, що точно знаєм ЯК треба жити!
А чи не здається вам, що ЩАСТЯ для кожного своє, індивідуальне, як і КОХАННЯ? Що за дурні думки: "Давай розділимо з тобою щастя!", або "Давай побудуєм разом наше майбутнє?"Як можна пообіцяти те, чим не володієш?
Дивно, боляче...
Нерозуміння, з усіх сторін нерозуміння.
Ми боїмось те, чого не розуміємо. Але не так, як всі, не означає неправильно!!!
Життя - прекрасне, але ми чомусь не помічаєм цього, ускладнюючи наше існування...
| | |
|
Profile 
Private Message 
Guest book 